Багаутдінов Рафаель (1931-2017) – український живописець та графік. Народився у м. Казань (Татарстан). Батько був розстріляний органами НКВС у 1937 році, а матір, як дружину "ворога народу" на 1,5 десятка років засудили до ув'язнення у мордовських концентраційних таборах суворого режиму. Діти репресованих – 10-ти та 6-ти річний Рем і Рафаель (обоє в майбутньому художники), виросли за колючим дротом у трудових колоніях. Рафаель дістав освіту у Київській художній школі, Казанському художньому училищі, Київському художньому інституті (графічна майстерня О. Пащенка, 1962). Через несподівану втечу у 1972 р. брата Рема закордон (нині 90-річний майстер металопластики мешкає у штаті Флорида, США) Рафаель тривалий час зазнавав тиску радянської системи, був позбавлений можливості заробляти на життя мистецтвом. Феномену художника присвячено більше 100 публікацій, зокрема роман лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка М. Слабошпицького "Автопортрет художника в зрілості" та фундаментальну монографію-колаж С. Йовенко "Рафаель Багаутдінов знаний і незнаний. Доля. Творчість. Оточення". Провів більше 15 персональних та брав участь у численних колективних виставках. Роботи художника зберігаються в музеях та приватних збірках Німеччини, Франції, Швеції, Канади, США, Угорщини, Ізраїлю, Австрії, Татарстану, Латвії та інших країнах.