Рєпін Ілля (1844-1930) — український художник, скульптор, есеїст, графік, педагог. Народився в м. Чугуїв, Харківська обл. В одинадцятирічному віці пішов навчатись в школу топографів (1855). Влаштувався в іконописну майстерню до художника І. М. Бунакова (1857) і швидко став відомий. Юного майстра почали запрошувати приїжджі в місто підрядники, яким були потрібні живописці та позолотники. У шістнадцятирічному віці отримав першу роботу в кочівній іконописній артілі. Восени 1863 вирушив до Петербурга. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, державним коштом, де перебував у 1873–1876. Виставляв деякі свої твори в Паризькому Салоні, попри заборону Петербурзької академії. 1870–1880-ті були насичені подорожами по Росії й Україні. Академік, професор Петербурзької Академії (з 1893 до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890). Створив численні портрети діячів української та російської культури: С. Любицької, М. Мурашка, В. Тарновського, Т. Шевченка, Д. Багалія та інших. Залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, яка зберігається в найкращих музеях України, Росії, Європи та у приватних колекціях. Прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування навчального закладу. Майстерня художника була найпопулярнішою серед учнів того часу. Серед учнів Рєпіна: В. Сєров, О. Мурашко, М. Богданов-Бєльський, І. Грабар, Б. Кустодієв, І. Бродський та інші. Після здобуття Фінляндією незалежності від Росії залишився жити у Фінляндії. Помер у своїй віллі «Пенати» у фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку. Ім'ям Рєпіна названо велику кількість установ та вулиць в Україні та СРСР.
Рєпін Ілля (1844-1930) — український художник, скульптор, есеїст, графік, педагог. Народився в м. Чугуїв, Харківська обл. В одинадцятирічному віці пішов навчатись в школу топографів (1855). Влаштувався в іконописну майстерню до художника І. М. Бунакова (1857) і швидко став відомий. Юного майстра почали запрошувати приїжджі в місто підрядники, яким були потрібні живописці та позолотники. У шістнадцятирічному віці отримав першу роботу в кочівній іконописній артілі. Восени 1863 вирушив до Петербурга. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, державним коштом, де перебував у 1873–1876. Виставляв деякі свої твори в Паризькому Салоні, попри заборону Петербурзької академії. 1870–1880-ті були насичені подорожами по Росії й Україні. Академік, професор Петербурзької Академії (з 1893 до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890). Створив численні портрети діячів української та російської культури: С. Любицької, М. Мурашка, В. Тарновського, Т. Шевченка, Д. Багалія та інших. Залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, яка зберігається в найкращих музеях України, Росії, Європи та у приватних колекціях. Прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування навчального закладу. Майстерня художника була найпопулярнішою серед учнів того часу. Серед учнів Рєпіна: В. Сєров, О. Мурашко, М. Богданов-Бєльський, І. Грабар, Б. Кустодієв, І. Бродський та інші. Після здобуття Фінляндією незалежності від Росії залишився жити у Фінляндії. Помер у своїй віллі «Пенати» у фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку. Ім'ям Рєпіна названо велику кількість установ та вулиць в Україні та СРСР.
Рєпін Ілля (1844-1930) — український художник, скульптор, есеїст, графік, педагог. Народився в м. Чугуїв, Харківська обл. В одинадцятирічному віці пішов навчатись в школу топографів (1855). Влаштувався в іконописну майстерню до художника І. М. Бунакова (1857) і швидко став відомий. Юного майстра почали запрошувати приїжджі в місто підрядники, яким були потрібні живописці та позолотники. У шістнадцятирічному віці отримав першу роботу в кочівній іконописній артілі. Восени 1863 вирушив до Петербурга. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, державним коштом, де перебував у 1873–1876. Виставляв деякі свої твори в Паризькому Салоні, попри заборону Петербурзької академії. 1870–1880-ті були насичені подорожами по Росії й Україні. Академік, професор Петербурзької Академії (з 1893 до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890). Створив численні портрети діячів української та російської культури: С. Любицької, М. Мурашка, В. Тарновського, Т. Шевченка, Д. Багалія та інших. Залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, яка зберігається в найкращих музеях України, Росії, Європи та у приватних колекціях. Прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування навчального закладу. Майстерня художника була найпопулярнішою серед учнів того часу. Серед учнів Рєпіна: В. Сєров, О. Мурашко, М. Богданов-Бєльський, І. Грабар, Б. Кустодієв, І. Бродський та інші. Після здобуття Фінляндією незалежності від Росії залишився жити у Фінляндії. Помер у своїй віллі «Пенати» у фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку. Ім'ям Рєпіна названо велику кількість установ та вулиць в Україні та СРСР.
