Бабій Іван (Ivan Babij) (1896-1974) — український живописець і рисувальник неокласицистичного напряму. Юність провів у м. Херсон і м. Харків. Після поразки Української революції емігрував до Німеччини. Художню освіту здобув у Берлінській АМ у класі професора Еріха Вольфсфельда. З 1925 жив в Парижі. Учасник виставок в Берліні (з 1923), виставки «Нова речевість» у музеї Мангейма (1925); в Парижі, зокрема в «Осінньому Салоні» (1925-1935, був його членом), «Салоні Незалежних» (1926-1935, 1941-1945, 1947); Ювілейній виставці мистецтва народів СРСР у Москві, Першій Всеукраїнській ювілейній виставці (усі — 1927), спільній українсько-французькій художній виставці у Львові (1932). Персональні виставки в Берліні (1924) і Парижі (1929). У 1930-их роках тривалий час працював в Африці, де виконав портрети, пейзажі та етнографічні замальовки. Зник безвісти (1949) і подальша доля невідома, лише дата його смерті.
Бабій Іван (Ivan Babij) (1896-1974) — український живописець і рисувальник неокласицистичного напряму. Юність провів у м. Херсон і м. Харків. Після поразки Української революції емігрував до Німеччини. Художню освіту здобув у Берлінській АМ у класі професора Еріха Вольфсфельда. З 1925 жив в Парижі. Учасник виставок в Берліні (з 1923), виставки «Нова речевість» у музеї Мангейма (1925); в Парижі, зокрема в «Осінньому Салоні» (1925-1935, був його членом), «Салоні Незалежних» (1926-1935, 1941-1945, 1947); Ювілейній виставці мистецтва народів СРСР у Москві, Першій Всеукраїнській ювілейній виставці (усі — 1927), спільній українсько-французькій художній виставці у Львові (1932). Персональні виставки в Берліні (1924) і Парижі (1929). У 1930-их роках тривалий час працював в Африці, де виконав портрети, пейзажі та етнографічні замальовки. Зник безвісти (1949) і подальша доля невідома, лише дата його смерті.
Бабій Іван (Ivan Babij) (1896-1974) — український живописець і рисувальник неокласицистичного напряму. Юність провів у м. Херсон і м. Харків. Після поразки Української революції емігрував до Німеччини. Художню освіту здобув у Берлінській АМ у класі професора Еріха Вольфсфельда. З 1925 жив в Парижі. Учасник виставок в Берліні (з 1923), виставки «Нова речевість» у музеї Мангейма (1925); в Парижі, зокрема в «Осінньому Салоні» (1925-1935, був його членом), «Салоні Незалежних» (1926-1935, 1941-1945, 1947); Ювілейній виставці мистецтва народів СРСР у Москві, Першій Всеукраїнській ювілейній виставці (усі — 1927), спільній українсько-французькій художній виставці у Львові (1932). Персональні виставки в Берліні (1924) і Парижі (1929). У 1930-их роках тривалий час працював в Африці, де виконав портрети, пейзажі та етнографічні замальовки. Зник безвісти (1949) і подальша доля невідома, лише дата його смерті.
