Прахов Микола (1873–1957) – художник і мистецтвознавець. Навчався на фізико-математичному відділенні Московського університету (1892-1893). Здійснив поїздку до Італії, де ознайомлювався з пам’ятками старовини і одночасно працював у галузі декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, навчався працювати з бронзою (1896). Навчався у Київському політехнічному інституту на механічному відділі (1898). Автор проєктів фасаду будинку «Гоща» С. Ісакова, садиби Н. Оржевської в «Новій Чорториї», маєтку княгині Н. Яшвіль, пам’ятників М. Гудим-Левковича та В. Тарновського на Аскольдовій могилі. Продовжував навчатися художньому литву з бронзи на острові Капрі, а також створював ескізи для килимів. Декілька зим провів у Неаполі у художньо-промисловій школі при музеї Філандж’єрі, де написав цикл пейзажів. Разом з М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою (1917). Читав лекції для студентів Київського художнього інституту.
Прахов Микола (1873–1957) – художник і мистецтвознавець. Навчався на фізико-математичному відділенні Московського університету (1892-1893). Здійснив поїздку до Італії, де ознайомлювався з пам’ятками старовини і одночасно працював у галузі декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, навчався працювати з бронзою (1896). Навчався у Київському політехнічному інституту на механічному відділі (1898). Автор проєктів фасаду будинку «Гоща» С. Ісакова, садиби Н. Оржевської в «Новій Чорториї», маєтку княгині Н. Яшвіль, пам’ятників М. Гудим-Левковича та В. Тарновського на Аскольдовій могилі. Продовжував навчатися художньому литву з бронзи на острові Капрі, а також створював ескізи для килимів. Декілька зим провів у Неаполі у художньо-промисловій школі при музеї Філандж’єрі, де написав цикл пейзажів. Разом з М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою (1917). Читав лекції для студентів Київського художнього інституту.
Прахов Микола (1873–1957) – художник і мистецтвознавець. Навчався на фізико-математичному відділенні Московського університету (1892-1893). Здійснив поїздку до Італії, де ознайомлювався з пам’ятками старовини і одночасно працював у галузі декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, навчався працювати з бронзою (1896). Навчався у Київському політехнічному інституту на механічному відділі (1898). Автор проєктів фасаду будинку «Гоща» С. Ісакова, садиби Н. Оржевської в «Новій Чорториї», маєтку княгині Н. Яшвіль, пам’ятників М. Гудим-Левковича та В. Тарновського на Аскольдовій могилі. Продовжував навчатися художньому литву з бронзи на острові Капрі, а також створював ескізи для килимів. Декілька зим провів у Неаполі у художньо-промисловій школі при музеї Філандж’єрі, де написав цикл пейзажів. Разом з М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою (1917). Читав лекції для студентів Київського художнього інституту.
